В останні роки в Україні почало, нарешті, розвиватися українське кіно, а на телебаченні з’явилося багато вітчизняних серіалів. Український кіноринок розвивається і це обнадіює.

Разом з тим на теренах кіноіндустрії почали з’являтися нові тенденції, як наприклад, з’явилися акторські агенти. Вони – за відсотки – просувають акторів у кінопроекти і пропонують їх різним продюсерам. Тобто, почала розвиватися зовсім нова для України ніша в сфері кіно, яка, нібито, повинна допомагати акторам у пошуках нових зйомок. Але все, як завжди, навпаки.

Дуже часто іноземні традиції, які до нас перебираються, починають функціонувати у наш особливий викривлений спосіб (відповідно до національного менталітету, напевно), тим самим, іноді, наносячи шкоду. Тож давайте спробуємо розкласти все по поличкам: як, все таки, працюють акторські агенти в Україні?

Легітимні чи нелегітимні?

Почнемо з простого – їх в Україні немає. Ні, не буквально. Агенти в нас є, але немає жодного закону чи інструкції, які б регулювали їхню професійну діяльність. Немає жодного папірця, де були б чітко прописані умови їхньої роботи, а також роз’яснювалися правила, як будувати ділові стосунки з акторами та актрисами. Адже, саме з їхніх гонорарів в кіно, агенти отримують комісійні.

Отже, юридично – агенти не мають ліцензії. Бо ліцензій таких в країні теж немає. А значить, їх діяльність поза законом.

Але найдивніше, що акторські агенти в Україні є. І більше того, «за інсайдерською інформацію», переважно всі відомі кастинг-директора, на даний момент, займаються агентською діяльністю. У кожного з них є певна кількість акторів та актрис, якими вони, грубо кажучи… торгують. Хто, хоч трохи знайомий зі сферою кіно, той добре знає – це конкретна торгівля візуальним продуктом, який, часто, створюють справжні «торгаші».




Але виникає логічне питання, а чи правильно, що кастинг-директори «торгують акторами»? Адже це робить кінобізнес не зовсім чесним і конкурентним. По факту, вони використовують ресурси своєї роботи, а також свій доступ до кінопроектів, щоб пропонувати на ролі окремих акторів, частіше ніж інших. Отримуючи гонорари за сам проект, кастинг-директор отримує ще й комісійні від гонорару актора, якого «влаштував» на роль в кіно. І з яким, певна річ, є домовленість на цю «підпільну співпрацю».

Зрозуміло, що цим акторам вигідно, щоб їх частіше пропонували на проби в кіно. Але їх може бути якихось там двісті-триста чоловік, можливо більше, на всіх існуючих кастинг-директорів. А що робити іншим акторам та актрисам, які не мають такої «тісної дружби» і фінансової співпраці з цими, відповідальними за кастинг, людьми? Таким чином, «за бортом кіноіндустрії» опиняється кілька тисяч професійних акторів (аматорів та любителів ми зараз навіть не враховуємо).

Отже в таких умовах створюється, як мінімум, негарна ситуація, а як максимум – фатальна. Бо порушений механізм здорової конкуренції. В усіх проектах кастинг-директори ставлять на перше місце власний інтерес. Тобто, перш за все, вони пускають в роботу свій «акторський набір» – таку собі робочу команду, з якою в них існує домовленість.  І звісно, що ця «команда акторів» знімається практично по колу – переходять з одного проекту в інший і так без кінця. Їх вже знають глядачі, вони часто з’являються на екрані і продюсери вже самі зацікавленні їх запрошувати. А це не може не радувати кастинг-директорів, які ж одночасно і є агентами.

Визнайте, що ситуація вже навіть на загальний огляд має корумповану схему. Особливо, коли все це відбувається таємно, без широкого розголосу, так би мовити, «для своїх і між своїми». Спочатку це все відбувалося обережно, залучалися в справу по кілька акторів. А тепер вже – бац і все – вільних місць у цьому сформованому «зачиненому клубі» вже немає.

Невже це і є нормальна ділова співпраця між акторами та агентами? Ні. Це, однозначно, спотворені робочі стосунки. Такого не повинно бути! Але воно є…

Проте у всьому завжди є і позитивні сторони. Принаймні, спробуємо їх розгледіти.

Український прорив

Приблизно в 2015-му році одна відома кастинг-директор (не будемо називати її ім’я), яка довго і різнобічно працювала в кіно, почала вести майстер-класи для акторів, претендуючи на звання «гуру кастингу». Так-так, саме «гуру», адже зі сторони складалося враження, що ця людина охрестила себе кращим кастинг-директором десятиліття і тепер однобічно визнає свої поради, як єдино правильні. І це прагнення, дійсно могло втілитися, якби не «український прорив».

В ті самі роки телеканал «України» робить небувалий прорив у створенні великої кількості власних серіалів. Він запускає паралельно багато проектів, тим самим підштовхуючи інші телеканали до наслідування. І вони таки швидко починають наслідувати «Україну».

За короткий період часу з’являються десятки нових кастинг-менеджерів. Їх кількість, фактично, збільшуються в три-чотири рази, якщо не більше. Вони відразу ламають стару систему маленької групи кастинг-директорів і відкривають нову сторінку в роботі з акторами. Все дуже швидко змінюється. Актори вже не чекають на урочисте запрошення на кастинг, не йдуть тріумфально на кінопроби, які можуть, взагалі, відбуватися раз на рік. Все починає працювати інакше і швидше.

Ще дужче розвиваються соцмережі, з’являються нові покоління молодих акторів і кастинг-менеджерів і, як вже було сказано, телеканали знімають десятки проектів одночасно. З колонії російського кінематографа Україна, в одну мить, перетворюється на великого самодостатнього виробника власного контенту. Так, він місцями недосконалий, місцями наївний, але «кінопотяг» нестримно набирає свою швидкість.




Актори, нарешті, отримують набагато більше пропозицій знятися в кіно та серіалах. Сама кількість акторського складу в країні збільшується в рази – туди вже йдуть навіть аматори і любителі. Всі хочуть зніматися. Всі хочуть отримати додаткові кошти або потрапити на екран.

І тут варто відзначити ще один, можливо, не дуже приємний момент, який стосується акторських гонорарів. Телеканал «Україна» зробив, практично, жорсткий обвал в оплатах за зйомки в кіно. Бюджети на проекти відділяються невеликі, тож і актори отримують набагато менші гонорари, ніж коли отримували, знімаючись у проектах свого північного сусіда. Платять менше, але пропозицій тепер для акторів стає більше і всі вони різноманітні. Епоха ролей в дусі «постсовєтських мєнтів» закінчилася.

За ці 4 роки кіноіндустрія країни вирвалася вперед, кілька разів перевернулася в повітрі, але приземлилася на колеса і продовжила свій стрімкий шлях. Тому і з’явилися акторські агенти (або навпаки, збільшилися в кількості), в зв’язку з такими перемінами у сфері кіно. І це, вочевидь, добре, хоча співпраця з агентами і досі має свої недоліки. І часом дуже великі.

Американський досвід

В США кастинг-директори та акторські агенти – це зовсім різні спеціальності, абсолютно різні види діяльності і, логічно що, абсолютно різні люди. Кожен актор чи актриса в Америці повинні мати агента, бо лише через них вони мають доступ до знімального процесу. Тому акторські агенти та кастинг-директори у кіноіндустрії, звісно, тісно співпрацюють, але ніколи не дублюють функції одне одного.  За схемою обов’язків, кастинг-директор повинен зв’язатися з агентом актора і, якщо актор вільний, запросити на кастинг або надіслати агенту готовий сценарій. Ось це і є нормальна робоча взаємодія.

Але якщо в Америці діяльність акторських агентів чітко врегульована законом і має свою конкурентоспроможність, то в Україні ця сфера – повний хаос. Хаос, де кожен поводиться так, як йому заманеться. Для прикладу ось – зйомка реклами. В цій сфері вже є випадки, коли кастинг-директор працює не лише агентом (отримуючи відсотки), але й ще підробляє, як актор (чи актриса) на знімальному майданчику. Така собі спроба всидіти на трьох стільцях одночасно. Повний нонсенс. Про який професіоналізм, взагалі, тут може бути мова?

І спостерігаючи в Інстаграм чи у Фейсбуці в акторських акаунтах напис «мій агент такий-то», починаєш задумуватися, а наскільки ця агентська діяльність, взагалі, можлива? Бо, як ви пам’ятаєте, вона існує всупереч законодавству України. І якщо вже настав момент відкритої демонстрації своїх агентів, то це все одно не додає їм, як не смішно, легітимності.

Та все одно, хочеться вірити, що талановиті українські актори зможуть впоратися з цим викликом і, навіть без агентів, будуть зніматися в кіно. Принаймні, бажаємо їм удачі!

Haзaр Сeргійчуk,
спеціально для сайту aktory.com

Як працюють акторські агенти в Україні і що з ними не так?

Post navigation