З Києва розпочалися зйомки «Кременю» Вінсента Ворда – масштабного проекту Австралії, Швейцарії, Китаю, Німеччини та України про «творця медалей» Віктора Коваленка, українського тренера, який з 2000-го року робить всепереможною австралійську збірну з вітрильного спорту.

Посеред циклопічного цеху заводу «Кузня на Рибальському», де колись будували кораблі, з 15-20-метрової висоти звисає на тросах справжній білий вітрильник класу «470». А за кілька метрів перед ним на маленькій дерев’яній тумбочці крутиться, мов дзиґа, молоденька білява дівчина, виконуючи, здавалося, безглузду й точно важку у своїх нескінченних повторах роботу з перекидання тенісних м’ячиків з одного відра в інше: вона майже лежить на спині, бере м’ячик з одного відра, піднімається силою м’язів оголеного живота до мотузки з дзвіночками й опускається на інший бік, щоб кинути м’ячик в інше відро. Мотузку притримує чоловік у спортивному костюмі радянського крою. Часом він за допомогою палички вимогливо опускає мотузку ще нижче, ускладнюючи процес для дівчини, часом відводить погляд від її красивого, сильного і розпашілого тіла.

Ще більш дивним виглядає те, що за всім цим спостерігає, немов вуайеристи, цілий натовп мовчазних людей. Більше того: вони згуртувалися за кінокамерою Alexa Mini, яка всю цю сцену безсоромно знімає крупним планом, синхронно переїжджаючи рейками на візку то праворуч, то ліворуч.

Зненацька в порожнечі цеху чується команда для дівчини й чоловіка англійською (в перекладі): «Пограй волоссям, щоб ми бачили в кадрі! А ти ще раз відводь погляд від неї, ніби тобі ніяково!» Команди віддає сивочолий чоловік зі швидкими очима, котрий дивиться на маленький монітор у руках асистента. Це новозеландський режисер, сценарист і художник Вінсент Ворд, який у свій час розробив історію та характери для фільму Девіда Фінчера «Чужий 3», а для Universal Studios зняв «оскароносний» фільм «Куди призводять мрії» з Робіном Вільямсом. Він уже два роки розробляє проєкт в українській копродукції «Кремінь» (робочою була назва Medal-maker, а тепер – Storm School).

Три роки тому, поданий продюсером Максимом Асадчим від компанії Pronto Film, проєкт став лауреатом 10-го конкурсного відбору Держкіно з астрономічним бюджетом у 338 млн грн (від України копродукційна частка складає 34 млн грн). Цікаво, що саме австралійці розпочали його. Втім, і не дивно, адже Віктор Коваленко, тренер тоді ще з Дніпропетровська, володар золота Олімпійських ігор в Атланті 1996-го, емігрував посеред 90-х з України до Австралії й очолив тамтешню збірну. І вже для неї з 2000-го по 2016 роки забезпечив здобуття 12 комплектів олімпійських нагород різного ґатунку та близько 200 нагород на інших чемпіонатах. У своєму другому домі, у новій країні він – зірка, відверто й щиро цінована та поважна людина, нагороджена орденом Австралії.

«Cut!» – командує Ворд, і чоловік, що грав Коваленка, виходить з кадру. І тільки тут, нарешті, можна впізнати в ньому Олега Шульгу («Позивний “Бандерас”»). Разом з Олексієм Зубаком, Кирилом Якубенком і Артуром Алієвим, він один з чотирьох, хто грає Віктора Коваленка, зображуючи його від 5-річного й до сьогодні. Олег з’явиться в образі 41-річного тренера, і для цього образу актора змінили до непізнаваності – попри те, що Олегу рівно стільки ж, як і Віктору було 1991 року, він видається молодшим за свій вік…

Джерело: detector.media

Оскароносний режисер Вінсент Ворд знімає у Києві свій фільм

Post navigation